Стисла історія Львова

Період Галицьких князів. XIII – XIV ст.

Місто було закладене православним, русинським князем Данилом Галицьким як потужна оборонна фортеця на кордонах Галицько-волинського князівства, для боротьби з монголо-татарамі, і названо на честь сина князя – Льва. Першу письмову згадку про місто знаходимо в Галицько-волинському літопису під 1256 роком. З цієї дати місто Львів і веде своє літочислення – нашому місту вже більше 750 років.
В 1272 році князь Лев переносить до Львова столицю Русинського королівства (так в ті часи іноземці називали Галицько-волинську державу).

Період польського правління. XIV – XVIII ст.

В кінці XIV ст. Галицько-волинське князівство занепадає. Обривається династія Галицьких князів. Скориставшись ситуацією, Львів захоплює польський король Казимир III Великий. З цього часу Львів входить до складу польської держави і на довгі століття стає польським містом. Леополіс – так на латинський зразок стали називати місто. Середньовічний Львів, побудований за західноєвропейським принципом містобудування з потужною фортифікаційною системою, і Магдебурзькім правом, яке регламентувало на європейській манер життя і діяльність львів’ян, стає великим і відомим економічним і торгівельним центром Європи.

Період Австро-угорського правління. XVIII – поч. XX ст.

В кінці XVIII ст. в результаті 3-х розділів Речі Посполитої між Австрією, Росією і Пруссією, Польща як держава перестає існувати. Львів із значною частиною сучасної території Західної України, дістається Австрії. З часом ця територія отримує автономію і входить до складу Австро-угорської держави під красивою назвою «Королівство Галичини і Лодомерії». Львів, що отримав назву Лемберг, стає столицею цього «Королівства». Саме австрійці перетворили похмурий, занедбаний, середньовічний Львів на світлу, модерну трохи пафосну європейську столицю. Зрозуміти, скільки пошани і тепла зберігають львів’яни до «австрійського» періоду в історії свого міста, допоможуть багаточисельні кав’ярні в центрі Львова, які відтворюють колорит і атмосферу часів «бабці Австрії».

Україно-польська війна 1918 – 1919 рр. Проголошення ЗУНР.

Програвши в 1 світовій війні, Австро-Угорщина розпалася на декілька незалежних держав, що були раніше частиною імперії. На мапі Європи з’являється Польща (II Річь Посполита). Стала зрозуміла доля Галичини і Львова – вони повинні були стати частиною відродженої Польщі. Українці-галичани стали готувати збройне повстання, для захоплення влади і проголошення незалежної української держави – ЗУНР (Західно- Українська Народна Республіка). В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Легіон Українських Сечових Стрільців, під командуванням Дмитра Вітовського, захопив Львів – були зайняті всі головні урядові установи міста. До історії це повстання увійшло як події “Лістопадового чину”. Польське населення, оговтавшись від потрясіння, починає активний опір – бої йшли буквально за кожен будинок. Польській уряд направляє до Львова військові частини – це вирішило долю Львова. 21 листопада 1918 р. українці залишають Львів. Бої на території Галичини тривали до липня 1919 р. і закінчилися переходом Української Галицької Армії (УГА – створеною в ході бойових дій), через річку Збруч на територію Східної України. На Галичині остаточно встановлюється польська влада. ЗУНР проіснувала ледве більше 8 місяців.

Міжвоєнний період польського правління. 1918 – 1939 рр.

Після закінчення I світової війни, Польща відроджується як держава – ІІ Річь Посполита. Їй повертаються землі, що колись належали іншим державам. Львів, на 20 років, знову стає польським містом. Львів завжди грав важливу роль в польській історії, а в цей період стає цитаделлю польського патріотизму. Недаремно гасло міста цього часу: «Львів завжди вірний». Також це період розквіту батярської субкультури, про яку з ностальгією до сьогоднішнього часу згадують львів’яни. (Батяр — хуліган, гульвіса, жартівник, любитель випити і жінок в одній особі). Цей довоєнний Львів, дуже любив всесвітньо відомий письменник Станіслав Лемм (якій народився і виріс у Львові), і описав його в своєму «Високому Замку».

Період радянської влади. 1939 – 1941 рр.

По Акту Молотова-Ріббентропа, Німеччина і СРСР поділили між собою Польщу на сфери впливу. Галичина була приєднана до Радянської України і Львів стає радянським містом. Багато хто с галичан покладав певні надії і сподівання на нову владу, але 2 роки розкулачень і політичних переслідувань розвіяли ілюзії стосовно “советів”.

Період німецької окупації. 1941 – 1944 рр.

Катастрофою обернулася німецька окупація, що тривала 3,5 роки, для єврейського населення міста (чисельність євреїв складала 24 % від загального числа львів’ян). Практично вся єврейська громада міста була знищена. Самому місту і його архітектурі повезло більше – за весь період ІІ світової війни, Львів практично не постраждав. Руйнування в місті склали всього 3-4%.

Період повернення радянської влади. 1944 – 1991 рр.

У Радянський період Львів по праву вважався одним з небагатьох «європейських» міст на неосяжній карті Радянського союзу. Саме його вузенькі вулички були Парижем в «Трьох мушкетерах», саме сюди їхали (ну і звичайно до Прибалтики), щоб поринути не в зовсім «радянську» атмосферу європейського міста. Львів славився на весь Союз смачними цукерками «Світоч», якісним пивом (яке спецрейсами регулярно доставляли до Москви для радянської партійної верхівки), автобусами ЛАЗ, які можна було зустріти в кожному місті радянського союзу, кав’ярнями (у яких можна було випити справжню каву) і статусом бандерівського міста.

Період незалежності з 1991 р.

Сучасний Львів – мегаполіс, в якому проживає близько 760 тис. мешканців. Львів вважається неофіційною столицею Галичини і Західної України. Також місто має ще два статуси — культурна столиця і кавова столиця України. Обидва статуси сповна виправдані — практично кожного місяця у Львові проводиться який-небудь фестиваль (а то і декілька), є велика кількість театрів і концертних залів, художніх галерей, зосереджена велика кількість пам’яток архітектури європейського значення. А слава про львівські кав’ярні і майже сакральне відношення львів’ян до кави вийшла за межі не тільки Львова а і України.